Перша субота лютого – це щорічне традиційне свято Зустрічі випускників у Воскресенській школі. До організації цьогорічного свята були залучені всі вчителі школи разом із учнями.

Хтось п’ять, хтось десять, двадцять, а хтось і п’ятдесят років тому прийшов несміливим і кумедним перший раз у перший клас своєї рідної школи. Всіх колишніх випускників, які прийшли на свято 1 лютого,       об’єднували почуття радості, хвилювання, ностальгії за минулими роками дитинства і юності. Емоції переповнювали випускників, коли вони впізнавали себе на шкільних фото на великому мультимедійному екрані, встановленому в залі.

Свято зустрічі випускників було розпочато мелодією шкільного дзвоника, в який дзвонили всі колишні учні нашої школи. Із привітальним словом перед всіма присутніми на святі гостями виступила завідувач Воскресенської філії І-ІІ ст. Кісіль Ольга Іванівна.

Зворушливим були спогади колишнього директора Воскресенської школи 1978 – 1983 рр Рудова Володимира Івановича, який здалеку  приїхав на наше свято.

Для гостей, які прийшли на побачення зі своїм дитинством, лунали пісні про школу і шкільні роки у виконанні учениці 8-В класу Солопової Мар’ї, учениці 9-В класу Прокопенко Дар’ї, колишньої нашої учениці, а тепер учениці 10 класу ОНЗ Нововасилівський НВК «Гармонія» Солопової Катерини. Нікого не залишили байдужими танцювальні номери учнів першого і другого класів нашої школи. Розвеселили зал гумористичні сценки із шкільного життя, підготовлені учнями сьомого класу.

        Із задоволенням гості-випускники приймали участь у конкурсно-розважальній програмі, з посмішками на обличчі відповідали на питання тесту від учителя української мови Біди Петра Івановича, разом із учнями першого і другого класів робили фізкультхвилинку.

        Нажаль, життя не буває без втрат. Вічно живими, енергійними, веселими, добрими залишаються в пам’яті вчителі, які працювали в нашій школі, а зараз  немає серед нас.  Не змогли прийти на цю зустріч однокласники, які відійшли у небуття. Світла пам’ять дорогих серцю людей була вшанована хвилиною мовчання...

                    Урочиста частина нашого свята була завершена піснею про радість від зустрічі  «Изгиб гитары желтой…», яку співали всі присутні у залі.

Більше ФОТО ТУТ